Сценарій свята «Ми вдячні Богові за маму»

Сценарій свята «Ми вдячні Богові за маму»

Мета: підтримати традиції дбайливого ставлення до матері, зміцнити сімейні цінності , підкреслити особливе місце у нашому житті найдорожчої людини, виховувати повагу, прагнення дарувати мамі свою любов і ніжність в подяку за її турботу, терпіння і відданість.

Перебіг свята

Вступне слово вчителя.

Прийшов на землю травень, оспіваний у піснях, гаптований солов’їними трелями, і приніс нам зворушливе, сердечне Свято матері.

В Україні стає доброю традицією відзначати в другу неділю травня День матері, берегині сім’ї, духовної опори роду. Навколо матері гуртуються діти і внуки, невістки й зяті. Вона береже звичаї своїх попередниць, встановлює власні родинні традиції, творить неписане законодавство стосунків у своїй маленькій державі, ім’я якій – родина. До матері прислухаються, її поважають. Де вона в пошані, там лад і спокій.

Ростуть наші діти і з ранніх літ славлять Бога за все, що мають у житті: яскраве сонечко, голубе небо, за місяць і зорі, за батьків, за милість Господню. Сьогодні вони хочуть подякувати Богові за своїх матерів, за їх золоті руки і безмежно люблячі серця. Висловити слова вдячності найдорожчим людям за дароване життя, за щоденні молитви, за турботу, що не знає меж.

(Презентація)

Учениця: Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо.

Найперші легенькі сніжинки

І сяюче диво – ялинка.

Від мами – літери, й слово,

І зроблена разом обнова…

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

Учень: Дощі, що йшли багато днів, - затихли,

І сонце день весни поцілувало.

За вітром хмари чорні десь поплили,

Земля в віночок пролісковий вбралась.

Це мамин день, сьогодні в мами свято,

Несем свої серця з любові мамі,

На світі слів прекрасних є багато,

Але для неї їх усіх замало.

Ми віддаємо маму в руки Божі,

Він знає, як її нагородити,

Він на стежках життєвих допоможе,

І відповість на всі її молитви.

(З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають гостей дівчина і хлопець в українських строях)

Учениця: Заграйте, гори, зашуміть, діброви,

Приберіться, ниви, красно та багато,

Зажурчіть, потоки, заведіть розмови

Про святочну днину, про велике свято!

Заспівайте гучно в тихім гаю, птиці,

Гомоніть з вітрами, польовії квіти,

Задзвоніть, дзвіночки, рожі, всі косиці,

Заспівайте хором, українські діти!

А кому ж то грати та кому співати?

Знає це дитяче чистеє серденько:

Нині Твоє свято, наша рідна мати,

Будь благословенна, українська ненько.

Учень: Ласкаво просим, гості, у світлицю,

Де пісня й казка, звичаї живуть,

Де пахне васильочок і пшениця,

Де рушники узорами цвітуть.

Учениця: Добрий день Вам, люди добрі,

Що зібрались у цій залі,

Раді з святом Вас вітати,

Щастя і добра бажати.

(Виходять ведучі)

Ведуча: Шановна наша родино! Просимо ласкаво на хліб, на сіль, на свято урочисте.

Ведучий: Слово мама входить у наше життя тихо і непомітно. Так тихо ростуть дерева, сходить сонце, тихо гладить дитину по голівці рідна рука. Із букви-краплинки та щастя-сльозинки зродиться воно на вустах янголятка і осяє хатину, як дар Божий. От тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати й того дня, коли над нашою колискою вперше схилилася мати. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, оберігає від усього злого – добра й вічна Берегиня роду нашого.

Учень: Стоїть матуся світла, мов Великдень,

Як свічечка в каплиці край села.

І все буденне враз стає величним,

Здається, що нема у світі зла.

Стоїть – і наче небо стало вищим.

Цілує промінь лагідний уста.

Вона за все пробачить, як Всевишній:

За сіль сльози і за того листа,

За роки посивілі самоти…

Матусю, із яких джерел та сила,

Що помагає вам свій хрест нести?

Учениця: Ви колись над нашою колискою

Вечорами тихими схилялися.

І були далекі зорі близькими,

Як до нас матуся усміхалася.

Ми хворіли, Ви за нас молилися,

Нам щастило – Ви за нас рпділи.

І солодким болем серце билося,

Як з гнізда у білий світ летіли.

З чим прийдем до Вас в цей день весняний?

Любій мамі що подарувати?

Пісню, квіти, золото, коштовності?

Лиш здоров’я – жити і сміятись.

Звучить пісня «Червона калина»

Ведучий: Мати. Матуся. Материнство. Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче увібрали в себе ці сонячні слова. Задовго до народження дитини і до останньої хвилини власного життя серце матері віддане дітям, сповнене турбот про доню чи сина, навіть коли вони давно дорослі. Чи не тому матері не мають віку? Молода, в літах чи зовсім старенька – мати все одно залишається найближчою, найріднішою.

Учень: Кожна ненька для своїх дітей

Простягає щастя на долонях –

У матусі серце золоте,

У матусі паморозь на скронях.

Чи то вишня свій зронила цвіт,

Ніби й неньці небагато літ,

Та все сяють сріблом її коси.

Пригорніть матусю до грудей,

Не старайтесь сльози приховати.

Найрідніша серед всіх людей,

Найвірніша лиш буває мати.

І якою б не була любов

До сестри, коханої дружини –

Лиш до неньки ми ідемо знов

В найскрутніші у житті хвилини.

Учениця: Коли усміхається мама,

То ніжності ллється ріка,

А вітер танцює в нестямі

У нашім дворі гопака.

Колючії тануть сніжинки

Обабіч весняних доріг.

Нема чарівнішої жінки

За ту, що дарує усміх.

У світі стає враз тепліше

І все навкруги зацвіта.

Благаю, всміхайся частіше,

Матусю моя золота!

Учень: Коли буває важко на душі,

Промов, матусе, хоч півслова –

І згасне біль, розсіються дощі,

І сонце усміхнеться знову.

Кохана мамо, ти – найкращий друг,

Моя пораднице єдина.

Я мовчки притулюсь до твоїх ніжних рук –

В очах побачу небо синє…

Ведуча: Руки матері… Вони ніколи не знають спочинку, завше невпинно працюють: у хаті, на подвір’ї, на роботі . Начебто увесь світ постійно потребує уваги і роботи материнських рук .

Ведучий: І завжди руки моєї матусі пахнуть чимось: або свіжовипраною й щойно випрасуваною білизною, або пшеничним борошном і гарячим хлібом, або яблуками і медом у Спасівку, а то просто вітряним осіннім полем, або шпарким морозом і снігом, або першими весняними бруньками.

Учень: Мати білить хату на свято,

Сподіваннями тішить розлуки.

Стіни льоном цвітуть синювато.

Пахнуть квітами мамині руки.

Заховавши у закуток втому,

З рушниками розвішала спокій,

Розмальовує ружами комин.

І дзвенить її голос високий.

І вже у хаті матусине свято

Вгамувало всі болі й розлуки,

Пригортаю до уст винувато,

В праці зболені мамині руки.

(Танець)

Ведуча: Подивіться в мамині очі. Чи не наша неуважність та байдужість сіють у них смуток?

Ведучий: Як рідко задумуємось над тим, що необачно зронене слово залишає рубець у душі найріднішої людини, вибілює їй коси, розсипає зморшки на чолі? Пам’ятаймо завжди про це.

Учениця: Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка.

То на гноті маленьке сонце,

Ніжне й тепле, але не вічне.

Коли радість і спокій у хаті,

То горить воно рівно і тихо.

Як прикутая пташка крилата

Стрепенеться, віщуючи лихо.

Учень: Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів забуття і тривоги,

Каяття принесіть їй, хоч пізнє,

І утріть гіркі сльози знемоги.

Розсипа серце мами проміння

На пелюстки долонь діточих

Тихо скапує нам на сумління,

Зазирає, мов совість, в очі.

Інсценізація «Рахунок для мами»

Автор: «Богданчик сидить за столом і щось старанно записує у зошит.»

Мама: «Що ти пишеш, сину?»

Богдан: «Рахунок для тебе»

Мама: «Цікаво, цікаво!» (хоче підглянути)

Богдан: «Побачиш, коли я допишу».

Автор: «Хлопчина списав цілий листок, простягнув його мамі, і вона почала читати».

Мама: (читає) «Рахунок для мами Богдан, який зробив деяку роботу по господарству і хоче отримати за це певну суму грошей, а саме:

2 рази приніс молоко – 10грн.

4 рази поприбирав у кімнаті – 20грн.

2 рази помив посуд – 10грн.

5 разів почистив взуття – 15грн.

3 рази помагав накривати на стіл – 20грн.

Це разом – 65грн.

Автор: Мати уважно прочитала цей дивний рахунок, взяла олівець і сказала: Мама: «Я напишу тобі свій рахунок».

Богдан: «Ну, добре, почекаю»

Автор: Мама недовго сиділа над своїм рахунком, справилася дуже швидко, віддала його синові.

Богдан: (читає) . Рахунок Галини Віталіївни синові Богданчику:

12 років варила для тебе їсти – 0 грн.

12 років для тебе прала – 0 грн.

50 штанів, курток, сорочок зашила – 0 грн.

100 ночей просиділа біля тебе, коли ти хворів – 0 грн.

Усе разом – 0 грн.

Автор: Хлопець уважно прочитав мамин рахунок і був здивований.

Богдан: «Але, мамо, чому ви скрізь написали 0 грн?»

Мама: «Тому що мати для своєї дитини все робить просто так. Але, якщо ти хочеш, я можу дати тобі ті гроші, які ти заслужив.»

Богдан: «Ні, мамо, я не хочу жодної гривні, пробач мені, я все зрозумів».

Ведуча: Мати – це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо вічно цілувати її руки, які підтримували нас у години радості і печалі.

Пісня «Матуся»

Учениця: На небі безліч світить зір,

Але лиш та для мене наймиліша,

Що око радує мені , повір,

Хоч світло сипле не найяскравіше…

У морі безліч плеще хвиль,

Та лиш одна для мене найніжніша,

Яка лікує мій душевний біль,

Хоч і на берег плеще найтихіше…

На світі безлічі сплітаються доріг,

Але лиш та для мене найрідніша,

Яка веде до мами на поріг

І посмішкою маминою дише…

Ведучий: Молодість егоїстична. Беручи все як належне, ми часто забуваємо про вдячність. «Дякувати батькам? За що? Вони зобов’язані мене утримувати!» Визнайте, це – типова думка багатьох самовпевнених людей.

Ведуча: Кажуть, кожне покоління переживає любов батьків і невдячність дітей. Давайте станемо винятком!

Учениця: Дякую Вам, мамо, за перший скарб – пісню над колискою. За пісні, які Ви добували зі свого серця, які пронесли через усі свої літа й співаєте їх нині чистим, красивим і таким молодим голосом. Дякуємо Вам, мамо, за невмирущі пісні з глибин народних і вічних. З ними ми сильні. З ними ми горді і красиві. З Вашої пісні й любові ми, мамо, ми прийшли у світ. Пісня Ваша була моїм першим причастям. Доки співає мати, доти буде наша Україна.

Учень: Дякую Вам, мамо, за другий скарб – рідне слово, рідну українську мову. Мені вперше забриніла вона з Ваших уст і вже довіку не змовкне у моєму серці. Не зрадимо української мови, не зрадимо матері, не зрадимо України.

Учениця: Дякую Вам, мамо, за третій скарб – молитву до Бога. У світлому серпанку дитинства бачу Вашу руку, яка благословляє нас, чую молитву. На крилах молитви летіла наша віра попід небеса, кріпила наш дух і тіло.Дякую Вам, мамо, за радість і сльозу, за слово й молитву, за пісню й ласку, за святість думки й таїну любові, за ясний і тихий світ добра у нашій хаті.

Пісня «На нашій Україні»

Учениця: Перед Богом мама на колінах,

Щирим серцем молиться вона.

І горить незмінна і натлінна

Віра – непідкупна і міцна!

Ця молитва небо відкриває,

Ця молитва рветься в небеса,

Бо любов Господня в ній палає!

І слова, як вранішня роса,

Кожна крапля має силу Божу

Для нужденних, хворих і німих…

За дітей незрячих і безсилих –

Молиться не тільки за своїх!

За дітей, щоб вирвати із аду,

Усім серцем молиться вона.

В цій молитві сила зорепаду

І морської хвилі глибина…

Перед Богом на колінах мати,

А насправді – воїн на коні!

Дай бажання поряд з нею стати

Помолитись, боже, і мені!

Учень: Дякую Вам, мамо, за пісні крилаті,

І за щедрі свята в нашій рідній хаті.

Бачу Ваші очі в срібно-сивім сумі.

В них світають ночі в сонячній задумі.

Учениця: Прошу в Вас любові на щасливу днину,

Чую ніжний голос: «Спи, моя дитино».

Носять Ваші руки онучат маленьких,

Ви такі прекрасні, моя рідна ненько.

Учень: Ви в молитвах Божих бережете світло,

Щоб життя у мирі і в надії квітло –

Щоб світило сонце нашій Україні.

І всміхалось дітям небо синє-синє.

Учениця: Дякую Вам , мамо, за високу долю,

За зелене жито на веснянім полі.

Дякую Вам, мамо, за прожиті роки,

За турботи серця, за родинний спокій.

Хоч часом ми буваємо нечемні

І дуже Ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці, знаємо напевно,

Ми більше радуємо Вас.

Ведуча: Любі наші матері! Будьте завжди гарними і коханими! Нехай Ваші діти дарують Вам силу і щастя! Життя триває, тому що на Землі є Ви!

Ведуча: Шановні мами!

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб Ви були щасливі і здорові,

Усі разом: На многії і благії літа.

(звучить пісня «Многая літа»)

Заключне слово вчителя.

Шановні мами, прийміть дитячу вдячність за вашу відданість і ніжність, терпіння і працю. Нехай любов, дарована дітям, повернеться сторицею, рясними Божими благословеннями!